Одну з батарей американської САУ М109 у 32-й окремій механізованій бригаді ЗСУ очолює офіцерка Анастасія. Артилеристи разом з бригадою воювали вже на кількох напрямках і різними гарматами. Журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії побували на позиціях артилеристів поблизу Покровська – вони на цьому напрямку стабілізовували лінію фронту ще взимку і досі залишаються тут.
Вузька стежка, прихована щільним листям дерев, вигинами веде до невеликого укриття українських артилеристів. Її бійці витоптали буквально за кілька тижнів – тепер доводиться часто переїжджати з місця на місце – то лінія фронту підсувається ближче, то російські безпілотники позицію виявлять.
До одного зі своїх розрахунків в районі Покровська нас привела Анастасія – командирка батареї, тобто під її командуванням кілька гармат із розрахунками. Каже, остаточно вирішила, що буде саме артилеристкою, тоді, коли всі довкола казали, що цього не станеться.
«Мій випуск – це був перший випуск, де було 5 жінок, які навчалися саме на наземну артилерію, і з цих п’яти – я одна, хто зайняла дійсно посаду за фахом. Формувала і збирала по декілька людей [в розрахунки], я кожного з них знаю вже немало часу, тому, в принципі, непогано [працюємо]», – розповідає офіцерка 32-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Зі ствола лише однієї американської артустановки М109 за кілька місяців поблизу Покровська вилетіли вже тисячі снарядів. Їх артилеристи отримали взимку – тоді в цьому районі було найважче. Тому опановували нову техніку одразу в бойових умовах – стріляли і день, і ніч, каже Олександр, боєць 32-ої ОМБр.
«У мене є зошит на 36 листків – пишу на кожній сторінці. Я ж веду облік снарядів. І у мене приблизно вже більша половина зошита списана. Ну це дуже багато. Та це тільки мій розрахунок – ми ж міняємося. У нас же теж дають трошки відпочити», – розповідає боєць.
«Постійно працювали і цифри були дуже великі. Одна одиниця могла за добу вистріляти близько 100 снарядів – тому що і було БК (боєкомплект – ред.), і було куди стріляти. А зараз поки трішки зменшилась інтенсивність. Це зразок озброєння, в якого не такий великий ресурс ствола – тобто тут близько 4 тисяч і все, після цього заміна ствола».
Роман – наймолодший у розрахунку і новачок тут – трохи більше пів року, як став артилеристом. Хоча на війні – з 2022-го. Тоді був десантником-штурмовиком у 25-й повітряно-десантній бригаді. У нього на шиї – шрам від уламка мінометної міни. Каже, пощастило, що вижив.
«Бушлат прорвало, бронік прорвало і «касатєльним» вирвало все. [Уламок] затримав бронік трошки. То воно, скажімо так, і пощастило. Після поранення перевели в Умань – командиром МВГ був (мобільної вогневої групи ред.) – «Шахеди» збивали на пікапах. А потім треба були сюди люди – перевівся. Та й тут навчили вже».
Крім перетягування боєприпасів, тепер доводиться ще й багато копати, розповідає боєць – щоб бути готовими змінити позицію у будь-який момент.
Читайте також: «Літній наступ» Росії: чому ЗСУ не вдається його зупинити?
«Цей місяць – чотири позиції. І це ж не просто так, а і капонір, і бліндаж, і погреби [для снарядів], все понакривати, замаскувати», – пояснює Роман.
«Маскуємо все, робимо підготовку. Важкувато трохи. Тож коли ти на відпочинку – воно тільки називається відпочинком. Це ти просто не на ВП (вогневій позиції, – ред.). До ночі, буває, перекриваємо бліндажі або ще щось», – додає Олександр.
У цю роботу артилеристи вкладаються, бо вже досвідчені. Їхня М109 щільно прикрита сітками з усіх боків, а на всю свою висоту – понад 3 метри – вкопана у капонір. Установку атакував і «Ланцет» – російський далекобійний ударний БПЛА, і FPV-дрони.
«Така штука, яка намагається підкрастись з усіх сторін, тому були такі трішки летальні випадки, але, слава Богу, що все поки нормалізувалося – ми для себе зробили якісь висновки в плані покращення інженерного обладнання позиції, зрозуміли якісь нюанси і намагаємося зробити все, щоб цю техніку зберегти. І людей, звичайно, в першу чергу», – розповідає Анастасія.
Загалом за час служби артилеристи змінили вже кілька артсистем: спочатку стріляли з гармати Д-44 – її виробляли ще в часи Другої світової війни.
«Малишка в нас така була – 85-й калібр», – відгукується про неї командир розрахунку М109 32-ї ОМБр Володимир.
Потім опанували радянську Д-20 калібром 152 мм. Навіть пам’ятають рік її виробництва – 1948-й.
«Слава Богу – хай воно і стареньке було, але працювало нормально», – каже командир.
Володимир думає не тільки про свої завдання командира. Думки постійно і з його сином: він на іншому складному напрямку – в районі Торецька, в бригаді тероборони.
«Буває, до мене в гості приїжджав. Може, от, вийду з ВП – до нього з’їжджу. Він у мене старший лейтенант в «Поліських вовках». Мені – простіше за нього чуть-чуть. Складніше переживати. Я не боюсь нічого в житті. Страшного немає, як кажуть. А за дітей – завжди хочеться, щоб вони були поруч. Ну, це життя і, бачите, як воно робить. Не завжди виходить так, як нам хочеться».
Перед бойовими завданнями в районі Покровська артилеристи воювали в районі Куп'янська – це північ Харківської області. Там ситуація за останні місяці сильно змінилася у гіршу сторону. Навіть перемістившись на новий напрямок, бійці продовжують спостерігати за боями там.
«Звісно, прикро. Коли ти стоїш, сім місяців захищаєш, працюєш на 100%, йдеш звідти і щось витісняють [українські війська]. Не знаю, в чому справа. Можливо, інтенсивність якась більша стала. Може ще щось. Звісно прикро. Все прикро. Будь-який метр – це прикро. Бо це твоя земля. Це Україна наша», – ділиться Олександр.
«Війна – це розруха тільки. Все хороше –у нас там, в мирному житті. А тут… Нічого доброго в цій війні немає. Одна розруха – люди залишаються без нічого. Хочеться миру, спокою. І щоб все відбудували. Щоб наша молодь повернулась. Щоб не втікали з України, як звично. А щоб верталися. Щоб перспектива в нас була. В нас же дуже багата країна. Ресурси, все є в нас», – підсумовує Володимир.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум